Панк-рок

Панк-ро́к (англ. Punk rock) — напрямок у рок-музиці, що виник у середині 1970-х рр. у США і Великобританії, в якому поєднувалися соціальний протест і музичне неприйняття тодішніх форм року: культивувалися нарочисто примітивна гра і завзятість раннього рок-н-ролу. До 1977 року панк-рок — завдяки своїй скандальності — був одним з найпомітніших явищ в рок-музиці Великобританії. З часом жанр породив безліч різновидів і досі притягує чимало молодих виконавців.

Для композицій панк-року в цілому властиві швидкий темп, коротка тривалість, простий аккомпанімент, розв'язна і часто агресивна манера співу. Тексти пройняті нігілізмом і соціально-політичною тематикою. У кожному різновиді панк-року є свої індивідуальні ухили. Панк-рок нерозривно пов'язаний з субкультурою панку, для якої характерна етика «все-сам!!!», епатаж і загальний нонконформізм.